Для 32-річного юриста з Івано-Франківська Андрія Зеркевича підйом на двотисячник Піп Іван ледь не закінчився трагедією.
Ось як пригадує той ранок Андрій:
“30 січня 2016 року – це фактично було наше перше серйозне сходження на Чорногору взимку. Взагалі горами почав цікавитися ще у 2010-му році, хоча мандрували ми лише влітку та восени.
А у той день ми розпочали сходження рано-вранці з полонини Веснарка. Вітер був просто шалений. Наша група розтяглася схилом. Я йшов останнім, щоразу допомагаючи одному зі своїх товаришів. Одягнений я був досить легко: на футболку накинена штурмова куртка, адже доводилось нести важкий рюкзак.
Моменти свого рятування пам’ятаю фрагментарно: свідомості не втратив, однак найшло якесь заціпеніння».
У той же час сходили на Піп Іван і рятувальник Тарас Бринда разом із волонтерами. Вони якраз чергували на Чорногірському гірському пошуково-рятувальному посту та здійснювали обхід території.
Про Андрієву групу їм було відомо, адже хлопці попередньо зареєструвалися. Тож рятувальники вирішили перевірити, чи все гаразд. Був страшенний вітер, видимість надзвичайно низька, довкола повно снігу, тому така завбачливість виявилася напрочуд доречною та цілком виправданою.
«Ми помітили, що серед учасників туристичної групи, яка піднялася, Андрія не було. Я пробіг 200 метрів схилом донизу, проте через хмари нічого побачити не міг. Тут я помітив чоловіка. Мені здалося дивним те, що він виглядав дуже низьким: чи то сидить, чи то стоїть на колінах. Я підбіг до нього і мені здалося, що щось не те: людина начебто при свідомості, очі відкриті, проте на запитання відповідає через раз. Це було крайнє знесилення.
До обсерваторії було метрів 500, однак витягти туди Андрія мені самому було не під силу. Тож я накинув на нього теплу куртку, допоміг залізти у спальник, пообкладав всіма теплими речами, які лише міг знайти, і кинувся по допомогу.
Один із волонтерів та друг Андрія потім допомогли мені дотягнути його до будівлі обсерваторії. Двері довелося відкопувати, адже вони були геть заметені снігом. Відкопали вхід так, що можна було пролізти, опустили Андрія у приміщення, дали випити гарячої води з цукром. Запалили котел, аби кімната загрілася. Десь години за дві наш постраждалий повністю оклигав. Слава Богу, не мав ні обморожень, ані інших травм, просто були якісь сповільнені реакції.
Ургентної медичної допомоги турист не потребував, тож разом із оперативним черговим Управління ДСНС в області, якому я доповів про випадок, було вирішено залишити людину на ніч, а вранці провести групу донизу»”, – розповів Тарас Бринда.
Порятунок Андрія Зеркевича є для нього справжнім дивом.
«Якби не цей рятувальний пост, не рятувальник Тарас, то мандрівка могла б закінчитися для мене трагічно, – каже 32-річний івано-франківець.
ФОТО ТИЖНЯ
