В Івано-Франківську видали книжку «Українська трудова імміграція в Італії (1991-2011 рр)». Її автор Петро Гаврилишин на презентації 9 вересня прочитав коротку лекцію на основі свого дослідження.
За словами Петра Гаврилишина, офіційні державні установи та міжнародні організації не володіють точною інформацією про кількість українців за кордоном. В найближчих до істини дослідженнях названа цифра приблизно 5-6 мільйонів. Найбільше трудових емігрантів в Росії, Польщі. На третьому місці Італія – тут українців близько 1 мільйона. Найпоширеніша робота – догляд за старими та немічними італійцями – важка праця, яка займає 24 години на добу, часто без спілкування з іншими людьми. На другому місці – прибирання. В Італії близько 20% українських заробітчан – чоловіки, вони працюють на ремонті і будівництві.
“Італія старіє, країна вмирає, вона зацікавлена у робочій силі. І вони краще сприймають українців, ніж африканців чи азіатів”, – зауважив Петро Гаврилишин. – Потрібно розуміти, що трудова еміграція – це проблема не лише в Україні. Також – у Польщі. У Молдові близько 40% дорослого населення виїжджає на роботу за кордон. Багато країн, навіть та сама Італія, пережили проблему еміграції перш, ніж ввійшли в стан високорозвиненої економіки”.
«Українська трудова імміграція в Італії (1991-2011 рр.)» – це комплексне дослідження життя українських заробітчан в Італії, їхнього побуту, громадського життя, зв’язку з церквою. Автор знаходить причини, проблеми та наслідки міграції. Петро Гаврилишин знає про це явище зблизька – його матір була на заробітках в Італії. Крім того, працюючи над дослідженням, автор нелегально їздив до цієї країни, щоб пережити все на власному досвіді. Завдяки цим польовим дослідженням книжка легко і цікаво читається.
Дослідник зауважив, що українська держава байдуже ставиться до проблеми мігрантів або ж намагається використовувати задля втілення своїх прагматичних цілей. Наприклад, один з минулих урядів навіть мав намір оподатковувати їхні заробітки.
“У багатьох містах в Італії є дні, коли збирається велика кількість автобусів, які перевозять передачі в Україну і назад. Через “Western Union” робити грошові перекази не дуже вигідно. Тому ці машини перетворюються на великі каси. Заробітчани замотують гроші в клейонку, запихають в масло чи сир і так переправляють до України”, – розповів Петро Гаврилишин.
На презентації дослідження в книгарні “Є” були присутні інші науковці, колишні заробітчани зі спільноти “Пієта”. Вони привітали автора з вдалою і важливою книгою.
ФОТО ТИЖНЯ
