Учасник “Правого сектору” розповів, чому волонтери повинні допомагати в першу чергу їх корпусу

Автор: Єва Жасминова

04 Січ, 2015 11:01

Поділитись публікацією
Учасник “Правого сектору” розповів, чому волонтери повинні допомагати в першу чергу їх корпусу

“Правосекторівець”, прикарпатець Андрій Подільський на своїй сторінці в соцмережі заявив про те, що волонтери в першу чергу повинні допомагати добровольчому українському корпусу “Правий сектор”.

Він зазначив шість причин, які мали б стати мотивуючим критерієм для такої першочергової підтримки. Серед них: мотивованість національною ідеєю, відсутність прагнення до визнання та інше.

Нижче “Галка” наводить повний текст звернення Андрія Подільського.

Чому волонтерам в першу чергу варто підтримувати ДУК “Правий сектор”

Не маю на думці ослабити забезпечення бійців інших відомств і таким чином розсварити когось, а навпаки – спонукаю до єдності.

Отже чому в першу чергу ДУК?
1. Особовий склад ДУК – це добровольці, найбільш мотивовані національною ідеєю захищати свій народ тому й успішніші в боях..

2. Тому, що вояки ДУК не прагнуть визнання, нагород і забезпечення з боку злодійської системи влади, яка в перспективі має бути усунута і покарана!
3. Тому, що ДУК не легалізовано владою та абсолютно не забезпечено державою, на відміну від усіх інших підвладних, структур.

4. Тому, що значний рівень матеріального забезпечення волонтерами, високий бойовий дух бійців, шанування командирами своїх підлеглих дуже часто спонукають бійців ЗСУ та інших батальйонів переходити в лави ДУК . Таким чином зміцнюється українська націоналістична сила і розрізнене середовище оборонців народу – об’єднується, зміцнюється авторитет повстанців і ростуть бойові здобутки військових з’єднань!

5. Забезпечення військових ЗС, МВС, Нацгвардії та батальйонів у їх складі, що є обов’язком держави, яке перебирають на себе волонтери, позбавляє відповідальності владу, що декларує щоденні витрати на оборону 100 млн. гривень. Виконуючи функції держави у забезпеченні війська, волонтери, фактично, сприяють грабежу воєнного бюджету та безкарності чиновників, знижується вимогливість армії до керівництва та відповідальність керівників за підлеглих.

6. Будучи підвладними тільки волі української нації, а не діючій владі, добровольчі загони, набравши достатньо сил, готові прогнати ворога з нашої землі та повести за собою інших. Державні ж військові утворення змушені дотримуватись “режиму тиші” на межі буферної зони.

Сподіваюся на розуміння мудрих.

Ставлю за мету – сприяти абсолютній зміні системи!

03.01.2014 р.
А.Подільський