У Франківську відкрили пам’ятну дошку дисидентці, Героїні Світу, поетесі Ірині Сеник (ФОТО)

Автор: Борис Марія

08 Чер, 2016 13:45

Поділитись публікацією
У Франківську відкрили пам’ятну дошку дисидентці, Героїні Світу, поетесі Ірині Сеник (ФОТО)

Сьогодні, 8 червня, у Івано-Франківську на вулиці Матейки на фасаді будинку №53 відкрили пам’ятну дошку поетесі, дисиденту, члену Української Гельсінської групи Ірині Сеник.

Читайте також: У нас вкрали свято: франківський фотограф влаштував фотосесію для випускників серед руїн у Чернігові (ФОТО)

Очільник міста Руслан Марцінків урочисто відкрив пам’ятку, священики її освятили та провели панахиду. На захід прийшли працівники Обласного фтизіопульмонологічний центру, де працювала Сеник.
Марцінків нагадав, що сьогодні в рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв” відкрили вже 53 дошку видатним постатям, які жили і працювали у Івано-Франківську.
“Пані Ірина належить до унікального покоління, яке творило Українську гельсінську спілку. Дисиденти піднімали український дух, здобули незалежність країни. Тож треба про них пам’ятати. Ця дошка буде дороговказом майбутньому поколінню”, – прокоментував він.
Секретар міської ради Оксана Савчук подякувала всім, хто прийшов вшанувати знакову особистість.
“Таких людей мало. Вона багато років провела у концтаборах, втратила здоров’я, але не втратила почуття патріотизму. Вона надзвичайно сильна жінка, яка має бути прикладом для всіх. Наше покоління має знати, хто така Ірина Сеник, хто такі дисиденти та шістдесятники”, – сказала вона.
“Ми не знали її як поетесу, вишивальницю, а як добру людину, лікувальницю”, – пригадує викладач університету нафти і газу, який товаришував з пані Іриною, Лев Мончак.
Його дружина пані Христина також гарно відгукнулася про медсестру. Ірина пригадується їй людяною, сконцентрованою, дещо замкнутою – спочатку персонал медичного закладу навіть вважав її монахинею.
Сьогодні чимало людей сказали приємні слова про медсестру. На завершення заходу прозвучали вірші поетеси.

Ірина Сеник народилася у Львові у 1926 році. Була членом ОУН.  Після закінчення школи працювала в канцелярії Митрополита Андрея Шептицького. Вчилася на факультеті іноземної філології Львівського університету.

Через те, що була зв’язковою Романа Шухевича, у 1946 році потрапила у тюрму на Лонцького. Відбула  10 років канцтаборів. Повернулася із заслання з  інвалідністю – під час тортур  їй перебили дротяною нагайкою хребет. Ірина під час заслання все ж закінчила з відзнакою в Анжеро-Судженську курс медсестер, деякий час працювала у туберкульозній лікарні.

Після ув’язнення їй не дозволили повернутися до Львова, тому оселилася у Івано-Франківську.

Жінка знайомиться з В’ячеславом Чорноволом, Валентином Морозом та іншими діячами руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу. Допомагала у поширенні самвидаву.

Черговий арешт відбувається у 1972 році. Вирок суду — 6 років ув’язнення та 5 років заслання. У 1979 році Сеник стала членом Української гельсінкської групи із захисту прав людини.

Після повернення на Україну одружилась з колишнім політичним в’язнем Василем Дейком. Оселилась в Бориславі.

У той час і вийшли в Україні перші збірки її віршів: “Загратована юність”, “Книжечка бабусі Ірини  для чемної дитини”, а також прозова книга “Метелики спогадів”. Відділ Ліги українських католицьких жінок при церкві св. Дмитрія (Торонто) видав книгу “Біла айстра Любови”, у якій було поміщено її вірші і зразки моделей жіночого одягу, прикрашеного вишивкою. Ірина Сеник – засновниця Товариства української мови та Української Гельсінської Спілки у Бориславі, голова місцевого відділення Союзу Українок, член світової Ліги українських жінок.

У 1998 році Ірину Сеник на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій у місті Рочестер (США) визнано однією зі ста Героїнь Світу серед трьох тисяч представниць різних країн.
Спочила Ірина Сеник 25 жовтня 2009 р. на 83-у році життя. Похована на Личаківському кладовищі у Львові.

 

Теги: