Сечокам’яна хвороба – одна з найпоширеніших на Прикарпатті патологій

Автор: Людмила Баран

28 Січ, 2015 21:42

Поділитись публікацією
Сечокам’яна хвороба – одна з найпоширеніших на Прикарпатті патологій

Однією із найбільш поширених у Івано-Франківській області патологій є сечокам’яна хвороба. Це спричинено тим, що на Прикарпатті відмічають великий вміст мікроелементів у воді, та ґрунті.

Завідувач відділення урології Центральної міської клінічної лікарні Володимир Котурбаш зауважує: 35% від усіх пацієнтів, пролікованих у відділенні протягом року – це хворі, у яких виявляють камені. Якщо у відділенні за рік лікуються понад 1500 хворих, то близько 500 з них потрапляють сюди саме із каменями в сечостатевій системі, передає прес-служба міськвиконкому.

Причин виникнення сечокам’яної хвороби, утворення каміння, є дуже багато, але в основному усі вони зводяться до порушення обміну мікроелементів в організмі, обміну речовин.

„Найбільш характерним проявом сечокам’яної хвороби є ниркова коліка – інтенсивний біль у поперековій ділянці, який погано знімається звичайними медикаментами. В залежності від розміщення каменів можуть додаватися ще й інші симптоми. Якщо камінь вверху, то людина відчуватиме лише біль у поперековій ділянці. Якщо ж камінь у нижній третині сечоводу, то у пацієнта відмічають порушення сечопуску. Хворий або часто мочиться і цей процес є дуже болючим, або ж людина взагалі не може помочитися”, – розповідає Володимир Котурбаш.

Камені, які утворюються в організмі, є різними по хімічному складу, зокрема медики вирізняють камені „кислі” і „лужні”. Розрізняти їх дуже важливо для лікування. Та й в цілому, щоб правильно лікувати сечокам’яну хворобу, потрібно точно знати про наявність каменю, про його локалізацію, чи він знаходиться в нирці, чи у сечоводі. Важливим є і розмір каменю. Якщо він відповідає розміру сечоводу, тобто є невеликим, тоді його можна вивести за допомогою медикаментів, фізіотерапії, фізичних вправ, які призначає лікар.

Якщо камінь великого розміру і не може пройти по сечоводу, то лікарі застосовують методи, які призведуть до його руйнації. Існує процедура дистанційної літотрипсії, тобто відбувається дроблення каменів дистанційно, без агресивного втручання. Або ж за допомогою контактної літотрипсії, коли медики через сечові шляхи проводять дроблення каменю.

„Дуже погано, якщо пацієнт займається самолікуванням, надивившись реклами про різні медичні препарати. Взагалі медикаменти можна вживати тільки по призначенню лікаря. Не можна просто пити знеболююче при болях у поперековій ділянці, не можна вживати антибіотики, коли пацієнт починає часто мочитися. Адже під маркою циститу можна не розрізнити сечокам’яну хворобу. Треба старатися завчасно діагностувати утворення каменів. Якщо камінь маленький, його легко вивести з організму за допомогою нескладних прийомів і невеликої кількості медикаментів. Та й взагалі протягом останніх років відбувся стрімкий розвиток сучасної техніки, тому кількість операцій при сечокам’яній хворобі значно впала. Є змога лікувати пацієнта медикаментозно та за допомогою малоінвазивних маніпуляцій, а не оперувати”, – наголошує Володимир Котурбаш.

Для розвитку сечокам’яної хвороби не існує вікових категорій, вона може розвинутися у будь-якої людини. Тому лікарі нагадують про необхідність проходження регулярних медичних обстежень, особливо своєчасні перевірки аналізів крові та сечі, проходження УЗД. Вкрай важливо, щоб пацієнт своєчасно звернувся до лікаря, бо вчасне звернення дає можливість правильно діагностувати хворобу і вибрати найоптимальніший метод лікування.

А в цілому лікарі радять вживати якомога більше рідини, це запобігає випаданню соляного осаду та очищає організм.