Руслан Гайда – заступник міського голови з житлово-комунальних питань. Традиційно вважається, що це найскладніша сфера міського господарства. Втім, Руслан Дмитрович в ній не новачок – адже на цю посаду він прийшов з місця керівника державного комунального підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго”.
“Галка” поспілкувалась з ним про міську господарку, її реформування, маршрутки, ЄРЦ, індивідуальне опалення, а також про захоплення віце-мера.
Читайте також: Затягнули паски: Марцінків і його 10 заступників встановили собі 100% доплати на 2023 рік
– Перш ніж перейти до запитань, які стосуються безпосередньо ваших професійних обов`язків, хотілось би більше дізнатися про вас, як про людину. Знаю, що ви затятий байкер? Чи не відійшло це захоплення сьогодні на другий план? Яким чином ви підтримуєте у собі байкера?
– Це захоплення залишилося у мене до сьогодні. Я дуже люблю подорожувати. І десь приблизно з 1984 року постійно їжджу на мотоциклі. У радянські часи їздив на Яві. А були часи, десь у 90-х, коли узагалі не сідав за мотоцикл. Ось так по життю я люблю більш такі екстремальні види спорту.
– Можливо, берете участь у байкерських з`їздах?
– Однозначно, беру участь. І люблю це дуже. У мене багато друзів по цілій країні, ісеред них відому люди, які є байкерами.
– Який у вас байк?
– Хонда. Сьогодні я їжджу на Хонді.
– Як до вашого захоплення ставиться сім`я?
– Спочатку, як завжди, дружина була проти: ти їздиш на мотоциклі, це так небезпечно. Але тепер уже і дружина зі мною їздить на мотоциклі. А дочка – узагалі нікуди не дає вийти. Біжить довкола тата, щоб з татом їздити. З нами на байкарські з`їзди й дружина їздить. Це, до речі, дуже весело,дуже невимушена атмосфера при цьому.
– Безумовно, ви знаєте, що наш мер також прихильник байкерського руху. Чи допомагають вам спільні інтереси знаходити в роботі більше порозуміння?
– У нас з мером є багато спільних інтересів: він любить рибалку, і я люблю рибалку. Деколи й разом виїжджаємо на риболовлю. Я узагалі люблю різні види спорту: катаюсь на лижах, граю в хокей. Правда, вже останнім часом перестав, бо того року зламав ногу, не мав можливості цього року їздити. Чекаємо усі з нетерпінням потепління, щоб уже можна було якось відпочити.
– Узагалі, у команді мера ви працюєте не так давно, як, припустимо, Зіновій Фітель чи Михайло Верес. Наскільки швидко окреслили коло своїх обов’язків і почали керувати житлово-комунальною сферою міста, адже ви за освітою, якщо не помиляюсь, юрист?
– Перша освіта у мене економічна, а друга вже юридична. З 2011 року я почав працювати у «Теплокомуненерго», і вже тоді пірнув у ту атмосферу «комуналки», досить складну. Адже пересічному мешканцю, звичайній людині, яка не вникає у всі ці проблеми, а хоче лише критикувати, важко зрозуміти, наскільки це серйозна і важлива, і наскільки на сьогодні запущена ця галузь. Адже протягом багатьох років не виділялося достатньо коштів, щоб її підтримувати у нормальному стані.
– Якщо говорити відверто, то ви куруєте найскладнішу сферу діяльності у місті, адже серед населення побутує така думка, що житлово-комунальне господарство у місті не робить нічого. Яким чином ви боретесь із таким стереотипом на своїй посаді?
– У крайньому випадку, я думаю, та робота, яку ми вже зробили, а я прийшов на цю посаду у жовтні 2013 року, вона значна. У першу чергу я подивився на всі наші комунальні підприємства, на усю нашу «комуналку», яка є у нас в місті, а це дуже-дуже велике господарство.
Лише в системі «Теплокомуненерго» це є більше 130 км труб, це є 32 котельні, 20 теплових пунктів. По «Водоекотехпрому» – це сотні кілометрів каналізаційних труб,очисні споруди, де також працює дуже багато людей, і це такі аспекти, яі забезпечують життя наших мешканців у нормальному чи комфортному середовищі. Не завжди воно відповідає тому в дійсності у звя`язку з тим, що на «комуналку» завжди бракує коштів. Наш бюджет на цю сферу у 2014 році на рівні 85 мільйонів.
Можна сказати, що в цьому році ми вперше за останні роки приділили багато уваги дорогам. Ми зробили дороги як капітально, так і вибірково. Думаю, мешканці це бачать. Ми силами міськвиконкому співфінансували нашу Набережну, яка була для нас непосильним, непідйомним трудом. Ми там співфінансували 10 мільйонів. Добре, що область долучилася. Ця дорога значно розгрузила місто. Ми зараз бачимо набагато менше пробок.
У 2015 році ми планували приблизно на тому рівні ремонтувати дороги. На превеликий жаль, у зв`язку з цими подіями, у цьому році ми зробимо менше, тому що усе в нас подорожчало: асфальт подорожчав, бітум подорожчав, і усі роботи.
– Але щось встигли зробити?
– Встигли, ми багато вже зробили. Якщо говорити в цілому по місту, ми у 70-ти будинках зробили підвальні розгалуження, 38 прибудинкових територій. Люди самі помічають ці зміни: де поставлена плиточка, де зроблені тротуари, де поставлені нові лавочки у дворах. Також ми відремонтували у 30-ти будинках дахи. Ми намагаємося підтримувати це на належному рівні.
Але тут потрібно, в першу чергу, щоб спрацювала свідомість наших мешканців, щоб вони розуміли, що живуть у будинку і будинок – це спільна власність усіх мешканців того будинку. Якщо вони будуть дбати, як нормальний господар, а господар свого будинку дбає, щоб у нього було подвір’я чисте, щоб у хаті було прибрано, нічого ніде не протікало, то ми вийдемо на інший рівень життя. Люди повинні розуміти, що радянська влада у нас закінчилася давно, а ремонтні роботи,що стосуються будинкових систем чи прибудинкових територій, потребують дуже великих капіталовкладень.
Однозначно, що в міському бюджеті стільки коштів немає. Тому,потрібно йти на той процес спів фінансування з мешканцями. Для когось це болюча тема, а хтось це розуміє, але другого виходу немає у цій ситуації.
– Однією з найзимовіших тем цього року в житлово-комунальній сфері серед населення є опалення. Ця тема близька й вам, оскільки ще зовсім недавно ви були директором «Теплокомуненерго». Які економічні перспективи цього підприємства? Чи буде ним проведено поний розрахунок за спожиті енергоресурси?
– Я коли прийшов на «Теплокомуненерго», то був якраз такий період у державі – популізму. Оскільки газ для населення був значно дешевший, як газ для підприємців. Масово люди хотіли відключитися і відключалися – депутати давали дозвіл на відключення. Але ми не враховуємо, нскільки це екологічно небезпечно, тому, що гази нікуди не розвіюються, а сідають на землю, ми цим дихаємо.
– Тобто, автономне опалення шкідливе з екологічної точки зору?
– Так, воно шкідливе, але воно дає перевагу для мешканців, оскільки він завжди мав нормальне тепло, теплу воду, ще й платив менше.
– Який відсоток місцевих споживачів вже не користуються центральним опаленням? І яка позиція міської влади щодо його перспектив загалом?
– У нашому місті 27% населення відключені від центрального теплопостачання. Але у зв`язку з останніми подіями, думаю, що люди почнуть повертатися до центрального опалення. Я багато їздив, був, в першу чергу, у Прибалтійських країнах, у них була така ж проблема, як у нас: люди відключалися, переходили на автономне опалення. Але на практиці останніх років, коли за індивідуальне почали платити більше, люди почали повертатися до центрального теплопостачання. Такий приклад показує Швеція, Данія, Фінляндія,- коли підключаються навколишні села навіть. В Європі у цьому питанні пішли вперед. Ми вічно декларуємо, що ми модернізуємо, робимо, а нам треба зробити комплексну державну програму і йти поступово з року в рік переходити на альтернативу, на біо-паливо.
Ось можу навести такий приклад. Ми цього року їхали в місто Каунас в Литві, воно за величиною приблизно таке ж, як Івано-Франківськ, 30 тисяч населення. Там практично все місто підключено до центрального опалення. Але там є альтернатива: у місті вже майже 50% котелень працюють на відходах деревини, але у зв`язку з переходом на щепу люди почали опалюватися економніше.
Я був і в інших містах, де нам показували як можна організувати центральне опалення, щоб це було доступно й екологічно чисто. Скандинави, я думаю, диктують умови практично всій Європі по центральному опаленню й по тому, як вони це зробили. Вони є хорошим прикладом усім.
У нас так само є Карпатський регіон, де ми живемо, і по системі тепло модернізації, думаю, ми не пасемо задніх, а йдемо на передовій. Ми співпрацюємо в цьому питанні з європейськими інститутами, європейськими донорами, які за проектом ЄБРР вже приступили до тендерних пропозицій. Зараз ми залучаємо 7,2 мільйонів євро кредиту на модернізацію 5 котелень, 16-ти кілометрів труб, встановлення двох біокотлів, що нам дадуть в районі Тролейбусної, там ми встановимо великий котел, що дасть можливість працювати на щепі, – відійдемо від газу, будемо економити суттєво газ. По проекту НЕФКО ми по вулиці Довгій робимо модернізацію котелень, заміну насосного обладнання. Головне, щоб людина отримала нормальну послугу по теплу, а для цього потрібно встановлювати в будинках індивідуальні теплові пункти, щоб регулювати подачу тепла в залежності до температурного режиму. Так проект ЄБРР передбачає встановлення понад 150 теплових пунктів, а проект НЕФКО, який ми втілюємо в життя, передбачає 39 таких пунктів.
– Однією з проблем центрального опалення в місті є правильне розподілення ресурсу. Чи вирішується якось ця проблема сьогодні, адже це явне розтрачання ресурсу? Чи можливо узагалі регулювати рівень подачі тепла при централізованому опаленні?
– Власне, про це і йде мова. У нас в місті близько 800 будинків на центральному опаленні і десь у 600 із них потрібно встановити теплові пункти, де можна буде регулювати подачу тепла. Це також дозволить зекономити на опаленні.
У нас багато люди говорять, вибачте за слово, недолугі, перегрівають так, що кватирку відкриваємо; або навпаки – недогрівають. А з цією ситуацією з газом, з ціною на газ, ситуація тільки ускладниться. Так, на індивідуальному опаленні людина у квартирі на 50 м. кв. буде спалювати 150-180 кубів, якщо помножити на нову ці ну, то це буде відсотків на 40 дорожче як на центральному опаленні. Це навіть не враховуючи екологічний аспект. А коли ми перейдемо на біоенергетику – це буде ще дешевше. А також потрібно думати про реновацію будинків: утеплення, заміну вікон. І до цього мусимо прийти, щоб жити у нормальному середовищі.
– Ви говорили про індивідуальні пункти центрального опалення у будинках. Коли буде перший встановлено?
– На осінь у нас уже будуть по Довгій-Карпатській перші будинки з такими пунктами. І вони почнуть наступний опалювальний сезон. Це ті будинки, які знаходяться на центральному опаленні.
– Комунальна реформа в місті впроваджується вже четвертий рік. І дуже багато людей досі не розуміють різниці між ЖЕО і ЄРЦ. Чому ж, за наявності постійної критики, мешканці не переймають будинки собі в самоуправління?
– Ми точно повинні були робити реформу в комунальному господарстві. Думаю, правильно було прийняте рішення, коли у 2011 році ми відмовилися від жеків, адже у тому році по жеках була складна ситуація – у нас було заборгованості більше 40 мільйонів гривень, була невиплата заробітних плат,заборгованість по податковій. Коли ми робили реорганізацію, на той час у жеках працювало близько 800 чоловік. Зараз в ЄРЦ працює близько 60 чоловік, але є багато підрядних організацій, які виконують ту чи іншу роботу. Якщо брати загалом, по різних напрямках і на різних підрядах з ЄРЦ працює коло 80 організацій.
У мешканців є альтернатива: якщо їх не влаштовує комунальне підприємство, вони можуть започатковувати ОСББ і вибирати собі керівника. Тоді вони побачать і по яких цінах працюється, за що накуповується матеріал, дивитися за своїм будинком, адже ми всі хочемо жити у комфортних умовах, але завжди шукаємо крайнього. У нас є багато проектів і ми звертаємось до мешканців: співфінансуйте нас, – в основному відмова. Бували випадки, коли мешканці третього поверху відмовлялися співфінансувати ремонт даху, бо їм не тече…
– Ви, як голова наглядової ради КП «ЄРЦ», можете визначити найсильніші та найслабші сторони роботи підприємства?
– Я ще коли не був зв’язаний з комуналкою, то теж грішив тим, що у цій сфері нічого не робиться. І лише потім зрозумів наскільки це складна робота.
Так, буває, що підрядники, яких ми найняли на роботу, не справляються з нею належним чином, бо не входять у виділений кошторисі роблять неякісно роботу. З такими ми стараємося розійтись.
У нас щодня тільки дуже багато аварійних виїздів. На початку опалювального сезону це можуть бути навіть сотні виїздів у день. Ми також повинні розуміти й те, що у нас будинки, де 20-30 років не робився капремонт. Труби вже не мають тої надійності. І якщо б було співфінансування, то було б легше привести до ладу ту сферу.
– Скільки зараз у місті ОСББ і приватних ЖЕО?
– У нас сьогодні 189 ОСББ в місті. І вони приходять до нас, просять допомоги, вони працюють над своїм помешканням.
234 будинки обслуговуються у нас приватними ЖЕО. Це новобудови. Але тут і працювати легше –у нових будинках усі комунікації теж нові. Головне прибудинкову території прибрати.
Людина завжди повинна мати альтернативу. І в цьому плані місто надає їм таку можливість. Хочете, обслуговуйтесь в ЄРЦ, хочете, у приватному ЖЕО чи організовуйте ОСББ.
– Якщо зачіпати питання маршруток у місті. У нас велика кількість приватних підприємців, які займаються пасажирськими перевезеннями в місті. І, наче, конкуренція є, а сервісу немає. Останній випадок зі звільненням водія маршрутки №11 – це чи не єдиний показовий випадок покарання порушника за довгий час. А щодня цих порушень сотні. Чому так складно при наявній конкуренції добитися якісного обслуговування від перевізників?
– Хочу сказати, що вже у жовтні цього року закінчується конкурс, який був у 2010 році по перевізниках. У нас є в місті 56 маршрутів, з них 45 діючих. А всього у нас перевізників у місті 106. Мабуть, в жодному місті України немає такої кількості перевізників. Їх послуги бажають бути кращими. Ледь не щодня ми маємо проблеми з ними, бо хтось не вийшов на маршрут, хтось із нього зійшов.
Ось, власне, і цей випадок, який ви згадали, – таких водіїв ми звільняємо з роботи. Тепер ми плануємо провести вже новий конкурс, більш строгіший, в якому ми пропишемо жорсткіші умови для перевізників. Я вважаю, що той конкурс, який був, він не охоплював усіх обов`язків перевізників. Також значно скоротиться кількість перевізників, адже та кількість, яка є сьогодні у нас – це забагато. Але згідно умов, по закону, ми не можемо розірвати договори з ними.
Ми на конкурсі будемо віддавати перевагу перевізникам,які мають нормальну технічну, ремонтну базу,які мають мийки. Тобто, працюватимемо з тими, хто надає якісні послуги. Встановимо GPS, будемо впроваджувати низькополі автобуси, великогабаритні. У нас є досягнення в тому, що ми, в основному, позбулися від музики у автобусах, хоча довго із цим боролися.
– Неодноразово піднімалося й питання продовження часу курсування маршруток до 23 години. Чому ця ідея ніяк не може втілитися в життя? Чим аргументують відмову перевізники? До речі, ведуться неофіційні розмови про те, що у перевізників та таксистів є неписана домовленість не здійснювати нічних перевезень. Начебто, ніч – це час для таксі. Чи відомо вам про це щось?
– Ну, про домовленості я не можу коментувати, тому що, якщо вони й були, то відбувалися точно без моєї участі, але у нас є два маршрути, які повинні курсувати до 23-ої години. Інше питання, як вони виконують свою роботу. А от в умовах нового конкурсу ми пропишемо більш чітко, які маршрути до котрої години повинні курсувати.
Але ми повинні зараз більше уваги приділити нашому комунальному, екологічному транспорту. У травні до нас має приїхати делегація з Європейського банку, і ми повинні підписати меморандум. Перші наші кроки – оновити парк тролейбусів – 20-25 нових тролейбусів, які покращать пасажиропотік, а отже й зменшать корки на вулицях міста. Планів багато, які ми поступово втілимо в життя.
– Згадаймо нещодавнє втручання телеканалу 1+1 та передачі «Гроші» в екологічні проблеми міста. Маю на увазі річку Млинівку, котра вже не один рік залишається серйозною екологічною проблемою Франківська. Окрім відомої всім толоки, яку провели нещодавно, що ще планується зробити для очищення водойми і в які терміни це буде зроблено?
– Ця проблема в місті вже не нова. У нас є розроблено два проекти. Один – з місця, де виходять стічні води – ми повинні вдягнути річку в колектор і провести туди трубопровід для стічних вод. Інший – це очищення річки від паркової зони до Бистриці, куди вона впадає. Це проект буде коштувати близько 10 мільйонів гривень. Робота буде проведена в кілька етапів.
– Коли, все ж, розпочнуться роботи?
– Вже цього року ми їх почнемо. Розумієте, цій проблемі вже 30 років і зробити їх за один рік буде не можливо. Але роботи почнуться вже найближчим часом.
– Загальновідомо, що у масштабах держави, «комуналка» – галузь абсолютно збиткова та глибоко проблемна. Яке місце, на вашу думку, обіймають комунальні проблеми в ієрархії проблем іванофранківців?
– Ми досі вже багато коштів вкладали у медицину. І вважаємо, що ця галузь у нашому місті вже гарно укомплектована. А зараз потрібно думати про інфраструктуру, щоб наше європейське місто дійсно виглядало по-європейськи. Впродовж кількох років ми вийдемо на достойний рівень у комунальній сфері.
Розмовляла Олександра Комарщук, фото Юрій Гриньків
ФОТО ТИЖНЯ
