Прикарпатський танкіст розповів про війну під Маріуполем

By Турій Роман 7 Січ, 2015 14:31

Прикарпатський танкіст розповів про війну під Маріуполем

Схожі публікації

Loading...

Із Львівського військового госпіталю днями виписали калушанина – учасника АТО Володимира Дем’янчука. Він повернувся додому на реабілітацію, пишуть “Вікна”.

Старший сержант Володимир Дем’янчук пішов на фронт ще улітку, під час третьої хвилі мобілізації.

Останніх два місяці 40-річний військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади перебував на передовій сил антитерористичної операції під Маріуполем, захищаючи разом з іншими українськими воїнами стратегічно важливий об’єкт (Павлопільську дамбу і єдиний прохід терористів через неї до нас в цьому місці).

19 листопада під час обстрілу у його танк влучив снаряд. Багато що говорить те, що мужній навідник і він же командир танку наказав бойовим побратимам залишити танк, а сам вийшов на бойову позицію. Чудом залишився живим.

— Добре, що я був у танку — один, без решти екіпажу. Все було, як у класичних фільмах про війну, — переводить у жарт Володимир Дем’янчук. — Танк горів. Коли я вибрався із нього, вже був поранений.

Військовий отримав серйозні поранення. У калушанина, зокрема, діагностували струс головного мозку, травми, осколкове поранення правої кисті, лівого ліктьового суглобу, посттравматичний отит, чужорідне тіло в правій кисті.

21 листопада старший сержант поступив у 61-й військовий мобільний госпіталь, лікувався у військовому госпіталі міста Черкаське Дніпропетровської області і у Львівському військового госпіталі. Просить подякувати усім медикам та волонтерам, які допомагали йому.

— Волонтери — це мужні люди. Вони одного разу до нас на передову приїхали. Привезли теплий одяг, консерви, інші необхідні речі. З ними був і священик. Він відправив службу, і сповідав бійців. Вже перейшов до святого Причастя, коли раптом нашу бригаду накрило “Градом”, — пригадав Володимир. — І священик не випускав із рук чаші для Причастя. Іншою рукою він тримав автомат. Ми оточили їх, закрилися своїми бронежилетами, — ділиться боєць. — І жоден не постраждав…

У Калуш Володимир приїхав на реабілітацію після лікування у госпіталі, і залишатиметься тут до 13 січня. ”Вікна” зустрілися з ним напередодні Нового року. Каже, що стежить за новинами і надіється, що відбудеться ротація військових, які зараз воюють в АТО.
ТАНК “ВАЛЄРА”

Танк Володимир із членами свого екіпажу назвали жартома — “Валєра”. Так називається герой улюбленого з мирного часу мультфільму “Тачки”.

Володимир пішов на фронт добровільно: прийшов до Калуського міжрайонного військкомату і попросився саме у танкові війська, де він прослужив 2 роки під час строкової служби. У мирний час працював за професією — токарем.

— Місця дислокації українських частин — під землею. Це ті “нори”, які люди самі собі вирили. Ми всі у полі. Немає жодної частини, яка би була у будинку, — ділиться Володимир. — Завдяки волонтерам маємо консерви. Це — основний харч.

Бійцям бракує, насамперед, техніки — акумуляторів, зарядних пристроїв для мобілок та … пральних машинок. Адже випрати одяг ніде по кілька місяців.

Боєць зізнається, що на фронті — час тече зовсім по-іншому. Бувають хвилини затишшя, коли вдається і почитати. Каже, що під час служби прочитав кільканадцять книг, адже з юності любить наукову фантастику.

На фронті навідник танка Т-64 сержант Володимир Дем’янчук сумував за дружиною та дочкою — найдорожчими для нього людьми. А тепер сумує за побратимами, які залишилися на передовій і яких йому вкрай бракує у “тилу”.

Однак, Володимир не приховує і негаразди у військовій підготовці та забезпеченні армії. Наші Збройні Сили доведені до розвалу. Існує проблема із офіцерським складом. Немає понять тактики і стратегії. Командувати — це дуже складний процес.

Водночас, акцентує, що заслуговує захоплення мужність військових.

— Підготовка тривала два тижні на військовому полігоні. Ми жили так: пів-палатки піхоти і пів-палатки танкістів. Всі чоловіки розуміють, що потрібно воювати і різниці між нами не було. Раніше я не зараховував себе до професійних військових, та і зараз не знаю, чи є ним, — каже калушанин. — Служив ще 20 років тому. Був у першому призові за часів незалежної України. Присягу приймав ще у СРСР, а демобілізувався — в незалежній Україні. Та той час Україна мала одну із найбільших армій у Європі. І дотепер у нас вся техніка — 60-70-их років. Мене під час підготовки так і “переучували” — на Т-64.

Осколки і досі, після двох госпіталів, залишаються у правій руці Володимира. Щоб витягнути їх, потрібна ціла серія складних операцій . Не факт, що вони увінчаються успіхом. Однак чоловік просить подякувати усім людям, хто відгукнувся на заклик голови Калуської РДА Миколи Жовніра, і допомагав йому під час лікування коштами.




Схожі новини:

На одного з лідерів бойовиків так званої «ДНР»...
Депутат міської ради, доброволець «Айдару» Андрій Грималюк повернувся...
Громадська організація “Телекритика” підбила підсумки річного моніторингупроросійської пропаганди...
Капітан ВПС України Євген Краснокутський, якого під час...

Loading...
By Турій Роман 7 Січ, 2015 14:31


Загрузка...

Написати коментар

Нема коментарів

Наразі немає коментарів

Будь першим, залиш коментар!

Написати коментар
Перегляд коментарів

Написати коментар

Ваш E-mail не буде публікуватись
Позначені поля є обов'язковими*

WP-SpamFree by Pole Position Marketing


новини партнерів

Фейсбук

Google +