Працювали по 12 годин без вихідних, а надворі спека під 60◦, – історія прикарпатця, який потрапив у трудове рабство в Іраку

By Людмила Баран 15 Сер, 2015 22:18

Працювали по 12 годин без вихідних, а надворі спека під 60◦, – історія прикарпатця, який потрапив у трудове рабство в Іраку

Схожі публікації

Loading...

Пан Іван з Прикарпаття 2011 року через неврожай та хворобу дружини прийняв від знайомого пропозицію поїхати на заробітки до Іраку. Отримав – тяжку роботу, без зарплати, їжі, води та можливості повернутися додому.

Про це йдеться у статті Наталії Ковалів, працівниці проекту з протидії торгівлі людьми БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ»:

“Щороку тисячі людей мігрують у пошуках кращого життя. Та у деяких випадках відбувається це нелегально, тобто людина довіряє іншій людині-перевізникові свої документи, кошти, деколи самого себе, оскільки матеріальні чи візові обмеження не дозволяють це робити законним шляхом.

Подекуди навіть дуже обізнана людина може потрапити до рук шахрая. Та не біда, якщо ти опинився у чужій державі і маєш підтримку, а якщо розгубився, залишившись без документів і коштів, а якщо тобі пообіцяли «все і відразу», а потім зникли – і тут ти знову у руках поневолювачів, бо стаєш безкоштовною робочою силою.

Зверніть увагу, вербувальники (так називають людей, які пропонують вам манну небесну, золоті гори і т.д.) завжди добре обізнані із вашими справами. Повірте, успішній людині вони не запропонують вигідне працевлаштування чи в іншій області України, чи закордоном. Найчастіше жертвами стають люди, які щиро прагнуть заробити і вірять у добросовісність роботодавця.

Усупереч думці, що вербувальниками є незнайомі люди, правоохоронці стверджують – найчастіше це люди із вашого оточення: ваші однокласники, друзі ваших друзів (малознайомі і вам, і їм), навіть члени родини.

А ще найпоширеніші методи вербування – через оголошення в газетах, в інтернеті, через фіктивні агентства, які допоможуть втекти вам від кредиторів. На жаль, ця система побудована так, що навіть до суду подати на них важко, адже договір, як правило, ніхто достеменно не читає, ні з ким із юристів не радиться, а з їхнього боку все грамотно. Та ще й налякають «круговою порукою».

Ось що розповідає пан Іван з Прикарпаття, який постраждав від торгівлі людьми і звернувся у Карітас за допомогою. Основною умовою соціально-психологічної реабілітації людей, що постраждали від торгівлі є конфіденційність, анонімність, тому прізвище чоловіка не називаємо. Питання ставить працівник Карітасу:

Іване, що спонукало Вас зібратися на роботу у таку далеку і небезпечну дорогу, Ірак, Туреччина?

2011 рік видався надзвичайно важким: хвороба дружини, неврожай, та й з роботою щось не налагоджувалося якось. Аж тут мій товариш Михайло, з яким я був на заробітках в Росії, зателефонував, мовляв, є прекрасна високооплачувана робота, ти ж майстер, збирайся, я туди вже давно їжджу. Пообіцяв, що допоможе з контрактом, розказав, як доїхати до місця роботи. Я й погодився, адже разом у Москві гарували.

Скажіть, чи не насторожило вас, що Михайло не їде з вами?

Повірте, ні. Він говорив про офіційне працевлаштування, зарплату у 2000 доларів, гарантував, що всі транспортні витрати, витрати на проживання, харчування оплачує роботодавець. В результаті я, добравшись до Харкова, разом із 6 хлопцями, долетів до Стамбулу, а звідти до Багдаду. Там нас зустрів представник турецької будівельної фірми. Це був українець, він посадив нас у автобус та довіз до місця перетину кордону з Іраком, а потім пересадив у мікроавтобус. Не питайте, що було дальше.

Під час перетину кордону між Туреччиною та Іраком у заробітчан забрали паспорти, оселили їх у бараки, які в Україні і хлівом не назвеш. Виявилось, що таких українців, як Іван, там уже 150 душ. Тільки-от Михайла щось не видно.

Які ж роботи ви виконували, по скільки годин і чи був контракт?

Я приїхав у січні, контракт підписали наприкінці лютого. Я виконував обов’язки муляра, штукатура, опалубщика. Працювали по 12 годин без вихідних, а надворі спека під 60◦.

Пройшов місяць і робітники звернулися до господаря за заробітною платнею, а той запропонував їм трохи почекати, пообіцяв, що заплатить за 2 місяці з надбавкою. Та коли минув і цей термін, заробітчанам прийшлося підняти бунт.

Щоб нас заспокоїти, болгарин Александров, це прізвище нашого господаря, – продовжує пан Іван, – виплатив нам 300 $ і сказав, що ми отримаємо одразу всю суму тільки тоді, коли всі роботи буде завершено.

Опинившись у безвиході, хлопці почали ще більше і швидше працювати. Їх господар майже не з’являвся на будівництво, перестав привозити їжу і воду.

Та найгірше стало у липні, коли пік спеки, а ми залишилися зовсім без води, про їжу вже не говорю, – з болем згадує чоловік, тихцем витираючи сльозу. – А оскільки об’єкт під охороною, то ми не мали можливості вийти за межі будівництва.

Тоді працівники почали вимагати зустрічі безпосередньо з власниками, для яких будувався об’єкт, щоб вони оплатили їм за виконану роботу. Власники ніяк не погоджувались зустрічатися, а потім коли зустрілися, то повідомили, що не можуть виплатити їм заробітну плату, бо вже розрахувались із власником фірми, яка їх винаймала.

У переговорах вони пообіцяли, що будуть допомагати працівникам повертатися додому. Так сформувалась жива черга на повернення додому. Але додому за сприянням іракських власників будівельного об’єкту повернулось тільки 50 осіб, а потім власники повідомили, що більше цією справою не будуть займатися.

Так Іван та інші заробітчани залишились без грошей на території будівництва, за межі якого не можна було виходити, без паспортів, їжі та води.

Перебуваючи у безвиході, ми, обезсилені, написали на паркані будови прохання про допомогу. Таким чином про нас дізналися представники МОМ в Іраку. Лівія, представник МОМ, неодноразово приходила до нас, приносила їжу та воду, видала нам телефонні картки, завдяки яким ми змогли зателефонувати додому. Саме представники МОМу допомогли нам повернутися додому. Ось так я «покращив» своє матеріальне становище, – завершує свою розповідь пан Іван.

Таких випадків – безліч. І, як бачимо, вербувальником стала зовсім не чужа людина для нашого оповідача”.




Схожі новини:

У четвер, 17 листопада,  співробітники військової прокуратури затримали...
Минулого тижня Олег Руденко був затриманий співробітниками СБУ...
За даними прокуратури, посадовці не проводили демонтаж самовільно...
В Івано-Франківську 15 серпня близько 21 год сталося...

Loading...
By Людмила Баран 15 Сер, 2015 22:18


Загрузка...

Написати коментар

Нема коментарів

Наразі немає коментарів

Будь першим, залиш коментар!

Написати коментар
Перегляд коментарів

Написати коментар

Ваш E-mail не буде публікуватись
Позначені поля є обов'язковими*

WP-SpamFree by Pole Position Marketing



новини партнерів

Фейсбук

Google +