Онкохвора прикарпатка бере участь у дослідженні, яке допомагає долати рак (ВІДЕО)

Автор: Дубінець Вікторія

05 Вер, 2017 12:47

Поділитись публікацією
Онкохвора прикарпатка бере участь у дослідженні, яке допомагає долати рак (ВІДЕО)

Лікарі-науковці повідомили майже фантастичну, але дуже обнадійливу медичну новину – вони зрозуміли, що потрібно зробити, аби клітини-захисники в організмі людини виявляли та боролися з онкологією на етапі її появи.

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

У тілі кожної людини є Т-клітини (їх зазвичай малюють у вигляді кульок із ріжками). Ці клітини ще називають кілерами, це так званий Т-лімфоцит. І людині вони – не вороги. Т-лімфоцити – основа нашого імунітету. Вони розпізнають будь-якого чужинця в тілі, будь-яку загрозу і буквально пожирають ворожі клітини.

Але тут є одна проблема – Т-лімфоцит має розпізнати шкідника. Тому діти хворіють частіше за дорослих, бо їхній імунітет лише вчиться відрізняти ворога від друга.

Але є хвороба, страшна і для дорослих, і для малих – рак. Чому ці захисники не вміють бачити в організмі найбільш злоякісну клітину – онкологічну? Чому Т-лімфоцити не реагують? Ще донедавна вчені шукали відповіді на ці запитання. Розгадка цієї вибіркової сліпоти знайдена. Більше того, вже є експериментальні препарати, які допомагають імунітету прозріти і врешті розгледіти рак. США цього тижня вперше схвалили новий вид терапії на основі білих клітин. А ось в Україні вже є люди, які на собі вже відчули дію такого препарату.

У Ганни Шпитчук із села Полянки на Верховинщині свого часу виявили рак легенів – одна легеня була майже повністю вражена пухлиною. Лікарі давали максимум два місяці життя. У Прикарпатському онкоцентрі рік і два місяці тому жінка погодилася на експериментальне лікування – спеціальний препарат їй ввели в організм уже 16-й раз. Тут вона тепер з’являється раз на три тижні.

“Часто навіть невеличка пухлина легенів перебуває в такій анатомічній зоні, що навіть технічно виконати хірургічне втручання неможливо. Найкращі клініки дають до 14% хворих, яких можна хірургічно прооперувати”, – пояснює торакальний хірург Орест Стасів.

У Ганни Шпитчук була аденокарценома – тобто рак легенів четвертої, невиліковної стадії. Ані за операцію, ані за променеву терапію в таких випадках не йдеться. Показана тільки так звана паліативна хіміотерапія – трохи зменшити біль та подовжити життя на кілька місяців.

“10 із 20 тисяч пацієнтів, яким уперше діагностують рак легенів, з них рік не проживають 75%. Виживають тільки 25%. Така ситуація і в світі”, – каже лікар-онколог, професорка Анна Крижанівська.

Здавалось би, що тут вдієш, але саме тоді професорка Анна Крижанівська проводила дослідження препаратів з імуноонкології – на базі онкоцентру. В одному з приміщень є кафедра онкології, тут працюють професори-практики та викладачі медуніверситету, вони й проводять клінічні дослідження ще незареєстрованих препаратів.

 

Загалом, подібні клінічні дослідження проводяться скрізь у світі, і в тому числі – при найбільших українських лікарнях. Загалом таких баз близько двох десятків. І це не щось заборонене, кожне дослідження затверджує державний експертний центр при МОЗі.

“Це єдиний можливий спосіб створення нового способу лікування тих захворювань, які на сьогодні є невиліковними або лікують недостатньо успішно. І клінічні дослідження проводяться в усьому світі, і компанії перш за все зацікавлені в проведенні їх у США, Європі, розвинених країнах”, – говорить експерт з клінічних досліджень медпрепаратів Сергій Михайлов.

Кожен медичний препарат має чотири фази клінічних досліджень. На першій – ліки вводять добровольцям, як правило у тій країні, де виробляється препарат. На другий – формують схему та підбирають дозу ліків. На третій, підсумковій, – порівнюють звичайні способи лікування із новим. І четверта фаза настає, коли ліки вже реєструють та продають.

За останні роки імуноонкологія наробила галасу в усьому світі, в процесі досліджень є кілька імунопрепартів, в основному американські або європейські. Тут, у онкоцентрі, проводилася третя фаза досліджень одного з них, потрібні були пацієнти з невиліковним раком. Так Ганна Шпитчук погодилася взяти участь в експерименті.

“У нашому організмі є Т-лімфоцити, які відповідають за наш імунітет. Коли в організмі з’являється пухлина, пухлина складається з наших клітин, але ці клітини вже мутували. І те, що робить пухлина сама в собі, це відхід від нашої імунної системи. Пухлини цим відходом від імунної системи маскуються”, – пояснює лікар-патолог Олена Кошик.

Це реальні клітини легенів, реального пацієнта. Поруч навіть видно альвеоли, вони ніби повітряні. Саме за їхньою допомогою людина дихає, але пухлина заповнює собою все. У Київській патологоанатомічній лабораторії досліджують зразки пухлин, вирізаних у хворих, аби доповнити або змінити діагноз. Потім ці шматочки заливають парафіном, аби зробити зрізи товщиною в одну клітину. Після того їх можна роздивитися. Неподалік пухлини видно ті самі Т-лімфоцити, ті самі кілери всього шкідливого в організмі. Та у випадку з пухлиною вони тільки безпорадно завмирають навколо і не можуть нічого зробити.

Багато років було невідомо, чому Т-лімфоцити сліпі щодо такої біди. І тільки останніми роками вчені дослідили загадкову молекулу під назвою ПДЛ-1. ПД – з англійською розшифровується як “програмована смерть”. Саме цей рецептор ПДЛ-1 на поверхні клітин блокує роботу Т-лімфоциту, змушує його осліпнути.

“Якщо за допомогою ліків ми розбиваємо той зв’язок, молекула ліків стає ось просто на мембрану цих клітин, і вона ніби замикає як заглушка в розетці і замикає контакт і Т-лімфоцити звільняються і починають бачити пухлину, і по факту не ліки діють, а наша власна імунна система починає вбивати пухлинні клітини”, – каже лікар-патолог Олена Кошик.

Саме препарат такої дії і вводять кожні три тижні Ганні Шпитчук. Спочатку його комбінували із класичною хімією, та зараз обходяться тільки ним одним, настільки гарних результатів лікарі давно не бачили.

“Збільшення прозорості легеневої тканини. Сам утвір зменшується, зменшується кількість рідини, тобто йде відновлення легеневої тканини, фактично на 70%”, – каже лікар-рентгенолог Назар Чепіль.

“Я просто дякую Богові, що я погодилась на це лікування, бо не знаю, чи я б жила, бо результати показали. Дві медсестри померли із раком легенів у нас у районі. Ну, не було ще цього препарату”, – говорить Ганна Шпитчук.

Загалом, у світі в дослідженні імунопрепаратів беруть участь кілька тисяч людей, в Україні – близько двох сотень. Офіційних результатів ще немає. Відомо, що серед них за рік є кілька померлих, є випадки дивних побічних ефектів, тобто, не все так райдужно. Але загалом більшість живуть і добре себе почувають із раком четвертої стадії. Тобто йдеться про цілком обґрунтовану надію. Єдине “Але” – орієнтовна ціна на такі препарати планується захмарна.

Більше подробиць дивіться в сюжеті Галини Сергєєвої.