Міський простір має бути доступний для всіх. Облаштування його для потреб людей з інвалідністю та зміна ставлення суспільства до них може принести користь усім.
Про це йшла мова 3 серпня на прес-конференції організаторів благодійного велопробігу «Хочу, можу, допоможу».
Співорганізаторка велопробігу Вікторія Лучка розповіла, що основна мета заходу – привернути увагу до проблем людей з вадами зору та змінити уявлення про них. Адже незрячі можуть бути активними, займатися спортом, брати участь у суспільному житті. Основне – стоврити доступний для них простір.
Велопробіг стартував 4 липня у Львові. Вчора, 2 серпня, учасники на велосипедах-тандемах прибули до Івано-Франківська. Зараз їхня мандрівка на фінішній лінії – післязавтра, 5 серпня, вони мають повернутися до Львова.
За цей час до пробігу долучилися понад 20 велосипедистів – із Одеси, Житомира, Києва. Вони подолали більше двох тисяч кілометрів, відвідали історичні пам’ятки України, побували на екскурсіях різними містами та дізналися, наскільки туристичні місця є доступними для людей з інвалідністю.
“Люди, які працюють у музеях ідуть нам назустріч. Відкривають вітрини, дозволяють торкнутися до експонатів”, – зауважила Вікторія Лучка.
Крім того, під час пробігу відбувався збір коштів на сенсотеку – громадський простір для людей з вадами зору. Вже зараз там проводять навчання з англійської, майстер-класи.
Також організатори знімають документальний фільм про велопробіг, який буде пристосований для перегляду незрячими. На “Youtube” вже можна подивитися перші відео з мандрівки.
Учасниця велопробігу, одеситка Світлана Стрельцова зауважила, що була захоплена і велосипедами, і подорожжю й історичними прогулянками.
“Ця подорож має на меті не тільки привернути увагу до велосипедів, до історичних місць, людей з вадами зору. Велопробіг дозволив подолати внутрішні бар’єри, проблеми. Я пересуваюся сама з тростиною містом. Дуже боюся машин. Але після поїздки на велосипеді на трасі, де багато машин, боюся їх менше”, – розказала Світлана Стрельцова.
Інший учасник Іван Стрельцов зауважив, що під час їзди на велосипедах-тандемах людям з вадами зору було простіше, ніж тим, хто їм допомагав. За його словами, під час мандрівки було цікаво відчувати різні рельєфи – пологі і горбисті.
“Відчуваю себе дуже комфортно, бо завдяки велопробігу зміг досягти своїх мрій”, – зауважив він.
Іван Стрельцов вважає: коли міський простір доступний для всіх, люди без вад позбавляють себе необхідності допомагати тим, хто має інвалідність.
Серед речей, які потрібно запровадити на вулицях міст, представники велопробігу називають: озвучені світлофори та банкомати, транспорт, в якому називають зупинки, тактильні плиточки на землі, що показують напрямок руху, позначення сходів та підвищень контрастними кольорами.
Учасники велопробігу вже навіть добилися певних позитивних змін: у Черкасах на сходах перед міською радою були неправильно позначені сходинки жовтою фарбою. Про це сказали мері, і наступного дня сходинки їх пофарбували, як слід.
Також нормально пересуватися людям з вадами зору заважають запарковані на тротуарах автівки та викрадені кришки каналізаційних люків. Змінювати ці речі потрібно не лише для комфорту людей з інвалідністю, це необхідно всім.
“Неправильно припарковані машини заважають всім: незрячій людині, мамі з візочком, бабусі з паличкою, компанії людей, які хочуть іти і спілкуватися, а не йти гуськом один за одним”, – сказала Світлана Стрельцова.
“Ці речі не потребують великих матеріальних затрат. Потрібно просто привернути до цього увагу, – додав Іван Стрельцов. – Людина ставить машину на тротуарі не тому, що вона зла, а тому, що вона не думає про те, що це комусь може заважати”.
ФОТО ТИЖНЯ
