Відомий правозахисник, релігієзнавець, віце-ректор Українського Католицького університету Мирослав Маринович 9 червня взяв участь у круглому столі в Івано-Франківську.
Круглий стіл «Як будувати рідну хату» влаштували громадські організації «Поступовий гурт франківців» та «Клич». Захід був присвячений Андрею Шептицькому. Історики, філософи, представники церкви, громадські діячі обговорили проблеми духовності у сучасному суспільстві.
«Проблема така: ми знову як і колись починаємо будувати рідну хату. Ми знову, як і колись, починаємо задавати собі вічні питання. Якщо ви почитаєте «Як будувати рідну хату», то зрозумієте, що ці питання дійсно вічні. Те, що пише Шептицький про політичний провід – це наче він дивиться в телескоп у майбутнє і говорить про наше теперішнє. Політичний провід не слухає засад Євангелія а живе відповідно до своїх людських амбіцій», – почав свій виступ Мирослав Маринович.
За словами Мариновича, погляди Шептицького, за які його часто критикують, – наслідок того, що він, коли вітав німецьку армію як визволителя від атеїстичного комуністичного режиму, мислив за лінійною логікою «Ворог мого ворога – мій друг»,. Але згодом Шептицький від цих поглядів відмовився. Так само і в наш час не варто сприймати «Рускій мір» однозначно негативно, а Європу – тільки позитивно.
«Так, з одного боку, Європа є джерелом великих досягнень і прекрасних моделей життя. Але там є течії, не менш небезпечні за течію нацизму у Європі. Є течії, які підважують норми, на яких збудовано цей світ, подібно, як їх руйнував комунізм. Це має викликати певну осторогу. Я, як політв’язень, вже настраждався від системи, яка хоче все зруйнувати і побудувати щось нове», – сказав Маринович.
Релігієзнавець вважає, що церкви є відповідальними за єдність у суспільстві. Вони, а не політики, мають показати приклад цієї єдності. Поширена формула: «я знаю, що думаю правильно всі хто думає інакше – єресь, бо правда належить нам» є хибною.
«Якщо ми потрапляємо у таку залежність, тоді ми стаємо джерелом агресії і ненависті. Починаємо шукати ворога у своєму браті, який думає інакше», – розповів Маринович.
Він зазначив, що у Шептицького можна знайти іншу формулу: коли він говорить про можливість об’єднання різних гілок київської церкви, щоб воно не виглядало як капітуляція однієї зі сторін. Це знову актуально зараз, коли знову постало питання об’єднання.
«Можна говорити як московський патріархат: покайтеся, приповзіть на колінах, ми вас простимо і приймемо. Але нам треба шукати такі моделі, від яких би множилася єдність, а не виникав розкол і роздор».
Існує формула успадкована з католицької церкви: єдність у розмаїтті. І, як сказав Маринович, подобається нам чи ні, ми перебуваємо у ситуації міжконфесійного і релігійного плюралізму, і в цій ситуації якось треба діяти.
Водночас церква впливає на духовність у суспільстві. Мирослав Маринович розповів, що київський соціолог Сергій Головаха сформував тезу про те, що в Україні сформувалася аморальна більшість. Це ті, які вважають, що жити чесно – це стати лузером. Натомість вони вважають правильним давати хабарі, відсунути Божі закони, щоб досягти успіху у житті. Накопичення цих шлаків мало той наслідок, що почалися проблеми у суспільстві. Майдан змінив цю ситуацію.
На думку Мариновича, Майдан був прикладом переможного активізму людей. При чому, переможним він був даним лише Україні. Адже ні американський рух «Occupy Wall Street», ні парасолькові протести у Гонконгу, ні мусульманські революції не мали такого успіху, як українські майдани. Вони були виграшні у духовному плані.
Маринович вважає, що люди повинні навчитися жити у свободі і духовно зростати. Майданами українці роблять крок за кроком у своєму суспільному становленні.
«Чи буде колись той момент, коли ми скажемо: «Ну все. Ми вийшли на той рівень, який потрібно, тепер можна опустити руки, вигідно вмоститися у фотелі, покурювати і попивати шампанське»? Ні, такого моменту ніколи не буде. Як тільки ми таке собі скажемо, ми зразу почнемо опускатися наниз».
Маринович називає демократію «щоденним плебісцитом, щоденною працею у боротьбі за своє становлення».
«Духовна робота полягає у тому, щоб переконати людей, що гасло Майдану «Ми відповідальні за своє майбутнє» є не романтичним, а дуже прагматичним гаслом будь-якої демократії. Ми всі є відповідальними за своє майбутнє і всі маємо бути духовно готові до виконання цієї місії».
ФОТО ТИЖНЯ
