Липневі гості літературної резиденції “Станіславський феномен” Катерина Гладка та Олексій Коба розповіли франківцям про враження від життя, творення та перебування в Івано-Франківську.
Як відомо, в рамках резиденції двоє молодих україномовних літераторів з різних куточків країни протягом місяця проживають та працюють в Івано-Франківську.
З 1 липня в місті замешкали киянка Катерина Гладка та полтавець Олексій Коба.
Київська журналістка, письменниця та поетка Катерина Гладка каже, що приїхала до Франківська спостерігати за власними відчуттями під час перебування в місті, а також, щоб спробувати “запустити зміни”.
“У Франківську поєднуються абсолютно непоєднувані речі. Наприклад, дівчинка, яка співає пісню про Україну на майдані перед фонтаном і пафосний ведучий каже: «а зараз оплески», і ніхто не аплодує. І паралельно такі явища, як люди, які тут є, люди-хранителі, люди, які не бояться експериментувати, не бояться викликів і змін. Тому мені цікаво, як такому чужорідному організму, який живе в іншому місті, не всі уклади знає тут, мені цікаво подивитися, що відбувається, коли цей організм потрапляє в систему. Чи можемо ми своїм приїздом щось зсунути. Можливо на рівні одиночних людей, можливо літературних історії, можливо дискусій, а можливо постфактум”, – розповідає літераторка.
Дівчина каже, що у Франківську відчуває себе чужою. Однак, поряд з Києвом та Львовом Франківськ є для неї містом-родичем.
“Ціль, яку я сюди привожу, завжди здійснюю. Тому Франківськ для мене це можливість зупинитися і подумати. І потім цю думку втілити щось у зовсім інше поза його межами»,- каже Катерина.
Полтавський письменник і боєць АТО Олексій Коба Франківськ порівнює з усією країною і знаходить для обох спільні біди.
“Це місто нагадує Україну в загальному метафізичному плані. Тому що, по-перше, тут існує багато можливостей, якими люди не користуються, по-друге, є дуже потужна історична база, котрою люди не користуються, а, по-третє, я з дитинства відчуваю місця, які вибухають енергією і силою в містичному сенсі і тут це відчувається дуже сильно”, – розповідає письменник.
Окрім написання текстів під час резиденції, липневі покликанці взялись за створення документальної кінострічки про втрачений Івано-Франківськ – 40-50-ти хвилинного фільму у коротких новеллах про зруйновані місця міста, їх історію, теперішніх мешканців та сьогодення. Результати своєї праці обіцяють представити до кінця липня.
Не приховує захвату резидентами та їх роботами член журі, письменник Володимир Єшкілєв:
«Провінційним містам властиво засинати в своїй рівновазі, яка здається якісною, але, насправді, не є такою. От вони такий «вірусняк», як казала Катя. Вони два віруси, які прогризли оболонку Франківська, залізли всередину і починають інші віруси».
Під час зустрічі молоді літератори зачитали для франківців свої напрацювання, а також навіть заспівали.
Однак вже 28 липня запрошують на фіналу зустріч-вечір, де обіцяють ще більше текстів та музики.
ФОТО ТИЖНЯ
