Канни-2015: Призери та фільми, які не можна проґавити (ВІДЕО)

By Турій Роман 25 Тра, 2015 17:18

Канни-2015: Призери та фільми, які не можна проґавити (ВІДЕО)

Схожі публікації

Loading...

Чи існує людяність в таборі смерті? Життя після втрати батьківщини? Кохання у ліжку з трьома? Цьогорічний Каннський фестиваль переповнили стрічки, котрі наперебій ставили актуальні запитання. А неоднозначні теми намагались примирити у суспільстві.

“Діпан” Жак Одіяр

Головну нагороду – Пальмову гілку – отримав французький режисер Жак Одіяр за фільм «Діпан». Історія про долю тамільського біженця у Франції. Тема – чи не найболючіша зараз в Європі. В цьому випадку режисер заглядає в саме серце проблеми. Для Одіяра немає своїх та чужих. Є історія людини, котра хоче жити. Діпан – тікає зі Шрі-Ланки, після поразки повстання. Він забирає в новий світ і свою сім’ю. Біженець намагається збудувати життя заново. Проте, щоденне насильство передмістя роз’ятрило рани, що не загоїлись після війни на Батьківщині. Діпан знову звертається до інстинктів, набутих у бойових діях, аби захищати рідних.

“Син Савла” Ласло Немиш

Сенсацією у Каннах стала стрічка «Син Савла» угорця Ласло Немиша. І не лише тому, що режисерський дебют отримав гран-прі. Немиш зняв про табір смерті Аушвіц так, як ніхто не знімав. В основі сюжету – спогади восьми колишніх в‘язнів концтаборів, що входили до зондеркоманди. Упродовж фільму камера прямує всюди за головним героєм-євреєм, до обов‘язків якого входило спалювати трупи інших в’язнів. Всі жахи ми бачимо, як їх бачив головний герой. Серед мертвих тіл Савл знаходить хлопчика, якого приймає за свого сина і намагається поховати його за єврейським обрядом. Фільм – суцільна суперечність. Адже з одного боку герой позбавлений будь яких почуттів, з іншого – щось істинно людське прокидається в ньому. Проте стрічка аж ніяк не впадає в сентименти. У цьому фільмі – вони загрожують смертю.

 “Лобстер” Йоргос Лантимос

Приз журі отримала абсурдистська і сатирична антиутопія грецького режисера Йоргоса Лантимоса «Лобстер» . У фільмі описана ідея суспільства, в якому суворо контролюються людські відносини. Ти або знаходиш собі пару, або тебе виганяють в ліс, де перетворюють на яку тварину. Та є втікачі, які не хочуть жити за загальними правилами. Проте, і вони мають обмеження – ніяких особистих стосунків. Обидві системи виявляються однаково комфортні для тих, хто дотримують правил і однаково тоталітарні для тих, хто ці правила порушує.

“Керол” Тодд Хейнс

Суперечливу стрічку «Керол» американця Тодда Хейнса теж не оминула нагорода. Правда лише за кращу жіночу роль. «Керол» – бездоганно знята історія про лесбійське кохання. Критики назвали цю стрічку найпрофесійнішим кіно на фестивалі. Знята на цифру, а виглядає, як на плівку. Чудове світло, майстерні крупні плани героїнь, організації простору, декорації та костюми. Попри красиву картинку, це драматична історія складного вибору. Статусна заміжня жінка закохується в просту продавчиню і втрачає все. Адже на дворі 50 роки, боротьба за права ЛГБТ-спільнот лише попереду.

“Любов” Гаспар Ное

Хоч Гаспар Ное не отримав жодної нагороди, але нашуміти встиг. Його еротична мелодрама «Любов» не сходила з вуст критиків протягом всього фестивалю. «Фільми зі сперми, крові і сліз» – так описує своє кіно словами головного героя Гаспар Ное. Мелодрама про відносини хлопця і двох дівчат, які осягають всі радощі сексу . Сентиментально-порнографічний коктейль романтики і сексу. Та поки свіжа в пам’яті «Німфоманка» важко здивувати публіку навіть крупним планом сексу в 3D.

“Молодість” Паоло Соррентіно

Без нагороди залишився і Паоло Соррентіно, творець меланхолійної «Молодості». Італієць продовжує знімати старість вишукано та пронизливо романтично. Його попередній фільм «Велика краса» – цьому доказ. У «Молодості» знову літній замислений чоловік спостерігає за різноманіттям світу. На цей раз він не письменник, а композитор, який разом з другом-режисером відпочиває в Альпах і отримує запрошення виступити з концертом від королеви Англії. У фільмах Сорентіно старість – не завершення життя, а його кульмінація у всіх можливих радостях буття.

“Море дерев” Гас Ван Сент

Є в Японії біля підніжжя гори Фудзі ліс. Щорічно там знаходять близько 70 тіл самогубців. У цей самий ліс приїжджає герой фільму Гаса Ван Сента «Море дерев». Тут він зустрічає ще одного потенційного самогубця. Вони вирушають у прогулянку лісом, дорогою аналізуючи власне життя. Гас Ван Сент, чиї фільми одні з перших занурились у підліткове насильство та тему гомосексуалізму . Режисер, котрий знімав різні фільми – новаторські, банальні, дивні, невдалі, незабутні – цього разу прямо і невибагливо сказав про те, що треба просто цінувати, те що маєш в цей момент.




Схожі новини:

Через руйнування бойовиками банківської системи, аптеки не можуть...
Понад 380 людей загинули і десятки травмовано внаслідок...
Молодь на скутерах, самокатах, велосипедах, роликах і самокатах...
Відомий у місті краєзнавець Іван Бондарев 15 липня...

Loading...
By Турій Роман 25 Тра, 2015 17:18


Загрузка...

Написати коментар

Нема коментарів

Наразі немає коментарів

Будь першим, залиш коментар!

Написати коментар
Перегляд коментарів

Написати коментар

Ваш E-mail не буде публікуватись
Позначені поля є обов'язковими*

WP-SpamFree by Pole Position Marketing



новини партнерів

Фейсбук

Вконтакті


Google +