Іванофранківці оцінили вчинок Пугачової на врученні ордена від Путіна

Автор: Турій Роман

23 Гру, 2014 12:15

Поділитись публікацією
Іванофранківці оцінили вчинок Пугачової на врученні ордена від Путіна

У Кремлі вчора відбулася церемонія вручення державних нагород. Серед нагороджених була співачка Алла Пугачова, яка відома своєю критикою на адресу агресивної політики Росії.

“Якби можна було написати таку пісню, щоб був мир, мир, мир у всьому світі, не було більше тривог і побоювань за своїх дітей, я б таку пісню заспівала”, – сказала Пугачова після вручення премії.

Варто відзначити, що співачка отримала орден “За заслуги перед Вітчизною” IV ступеня.

Іванофранківці оцінили те, з якими словами Алла Пугачова прийняла орден від Путіна. Зокрема відомий блогер і фотохудожник Ростислав Шпук навіть присвятив цій події свій пост у Facebook, який одразу зібрав безліч коментарів у підтримку Пугачової.

“Пугачова і нюанси мови її протоколу.
Дежурний кремлівський Левітан оголошує “солістка-вокалістка-народна артистка”.
І вона не підводить: одягнена в чорне, волосся підперезане траурною тонкою стрічкою – саме так приходять на похорон, а якшо за медаллю – то посмертною.
Терпляче дає Путіну потриматись за грудь, але каблуки і зачіску добирає так, щоб бути з ним абсолютно “на рівних”.
З кривою посмішкою дякує за “такой ценный подарок”, але радить в подальшому дарувати їй тільки мир (це слово звучить впродовж міні-промови не просто чотиричі, а в кожному іншому слові) – і не просто радить, а зі словами “если хоть что-то осталось в ваших сердцах!” – які стосуються саме того, хто нагороджує.
Ви будете сміятись, але у Путіна після першого слова “мир” засмикалась нога, його підпружинює, желваки стукають, ломляться всередину черепа, як шассі літака: здається, що на лиці зараз відкриються жалюзі, і ботокс, спригнувши, як баласт, дозволить хуйлу злетіти…
Відходячи, Пугачова ще подала йому руку – ніби, виходячи з пригородного автобусу, комусь під його сходами – боком, мимохідь, не подивившись, не пригальмувавши. Так кидають милостиню професійному жебраку, що виставляє напоказ живописні рани з криваво-біло-синього місива…” – написав Ростислав Шпук.