Історія Івано-франківського вокзалу (фото)

Пропонуємо вам ознайомитися з історією залізничного вокзалу у Івано-Франківську.

Її опублікував у Мережі Sergiy Martyniv.

Залізничний вокзал Залізниці Ерцгерцога Альбрехта було збудовано у місті Станіславові (тепер Івано-Франківськ) 1866 року.

Ця дата зафіксована на металевих стовпах на пероні станції. Минуло ще три роки, як перший потяг пройшов через Харків, а ще через рік залізничним вузлом став сам Київ (на той момент губернське місто).

У будівництві вокзалу були використані елементи мавританського стилю: вузькі напівкруглі вікна, ребристі колони. 1 вересня потяг із декількома сотнями галичан виїхав зі Львова до Чернівців. Цей рейс тривав 12 годин, і майже годину (точніше, 47 хвилин) потяг стояв у Станіславі.
Вже на початку 1890-х років Станиславів став залізничним вузлом,— колії від якого розходились у п’яти напрямках,— до Львова, Чернівців — Ясси (1866–1869), Стрия (1875), Гусятина (1884), Вороненки (1891).

Залізничний вокзал ввійшов в історію електрифікації міста, як перша споруда, котра була освітлена електричними лампами. Роботи з електрифікації проводила відома німецька фірма «Сіменс і Гальске», перші лампи на вокзалі засвітились 13 січня 1897 року.

У 1904 році міська дирекція залізниці знову звернулась до міністерства з питанням про розширення вокзалу. Роботи по перебудові вокзалу були розпочаті навесні 1903 року та закінчені в 1906 році під керівництвом віденського інженера будівництва пана Є. Балдішу. Одночасно поруч з вокзалом будувався будинок залізничної пошти, який у кінці 1905 року був зданий в експлуатацію. Після перебудови вокзалу його вестибюль мав висоту 20 м, в основі 20,5×14.3 м, довжина фасаду 200 м.

Вокзал побудований з цегли, в стилі неоренесанс. В плані має форму яка наближається до сильно витягнутого прямокутника. Архітектурним акцентом споруди є великий купол, який видніється з різних точок міста. В перші десятиліття після зведення над куполом була скульптура крилатої богині, яка з часом була втрачена та так і не відновлена досі.

В 1999 році було зроблено реконструкцію головної будівлі вокзалу, посадкових платформ, привокзальної площі. Після цього вокзал набув сучасного та естетичного вигляду. Вокзал був наново опоряджений ззовні, відновлені інтер’єри, розширені та вистелені новою тротуарною плиткою посадочні платформи, встановлені сучасні світильники. Будівля розташована на відстані приблизно 600 м на схід від вул. Грушевського та на північ від вул. Лепкого, що є межею історико-архітектурного заповідника Івано-Франківська.

На перон вокзалу виходили: цісар Франц Йосиф, відомий композитор Микола Лисенко, звитяжці польські, румунські, німецькі, українські.

У 1930-х із вокзалу можна було без пересадок дістатися до Відня та Берліна. Сьогодні — до Санкт-Петербурга, Мінська, Перемишля.

Донедавна вокзал для був для більшості туристів та гостей міста вікном у Карпати, хоча останнім часом значна частина туристів їде прямим поїздом “Київ-Рахів”, який іде через Коломию, а не через Франківськ.