В ультрасучасному та вічнозеленому Сингапурі важко знайти місце, яке б настільки сингапурісто розказувало про цю міні-державу. Марина Бей — це вершки в шоколаді, апофеоз, квінтесенція, одним словом все, заради чого можливо і варто відвідувати Сингапур.
Лише уявіть, на вузькому перешийку між мальовничою бухтою та протокою у небесну вись здіймаються три вітрила зі скла і бетону. А на горі, на велетенській платформі росте сад…
Збудував гігантеллу американський мультимільйонер Шелдон Адельсон. Цей дядечко наразі посідає 16-е місце у світі за рівнем статків. А починав — із торгівлі газетами. Дванадцятирічний хлопець погано вчився та був вимушений піти працювати на вулиці Бостона, аби годувати родину. Між іншим, мати мільярдера — з українських євреїв, батько — з литовських.
З Божою поміччю від газет Шелдон перейшов до фінансів та інвестицій, що і піднесло його до світових вершин. У 1988 Адельсон з партнерами викупили The Sands Hotel & Casino у Вегасі. За наступні роки його казинова імперія обросла елітними закладами по всьому світу.
Ні фізична неміч, ні поважний вік не стали на перепоні нового масштабного проекту у Сингапурі. У червні 2010 року фінансист і філантроп відкриває інтегрований комплекс Марина Бей Сендс, який обійшовся йому майже в чотири мільярди доларів. А з огляду на всі прямі та непрямі витрати, кошторис будови склав вісім (!) мільярдів.
Читайте також: Довкола світу: Олика, волинський Версаль
Втім, дядько знає що робить. Одна з найдорожчих курортних нерухомостей покликана генерувати понад мільярд доларів річного прибутку. Для економіки Сингапуру Марина Бей додає майже 1% ВВП.
Щодня сюди навідуються близько 25 тисяч чоловік, залишаючи як мінімум 100 доларів з особи.
Готель на 2500 номерів, казино, торговий центр, кіноконцертний зал. Як стверджують автори проекту, суть їх творіння — зробити все, аби відвідувач мимоволі задумався, а чи варто йому взагалі йти звідси геть? Власне саме така ідеологія дозволила перетворити звичайні ігрові зали Вегаса на готельно-відпочинковий рай, а самому Адельсону стати магнатом першої величини.
Ще донедавна в Сингапурі (а тут, хто не знає, вже 50 років диктатура) ігровий бізнес був під забороною. Однак Адельсон зробив пропозицію, від якої важко відмовитись навіть диктаторам. Однак це не завадило уряду оголосити інвестиційний конкурс. Причому вкрай приваблива земельна ділянка продавалась не за найвищою ціною, що стало складовою приватно-державного партнерства.
Три башти, що поєднані платформою в 10 га на висоті 200 метрів — ще не весь комплекс. А казино, будучи серцем будівлі — теж лише невеличка її часточка. Мова йде про ціле місто в місті! З набережними, вулицями, парками, надземними та підземними будівлями.
Читайте також: Довкола світу: Осуарії в Седліце та Еворі, моторошні церкви Європи
Навколишні пейзажі щедро нафаршировані футуристичними конструкціями відомого та невідомого призначення. «Чортове колесо» з кондиціонованими скляними кабінами, вентилятори на сонячних батареях, труби, з яких у навколишню спеку виривається льодяна пара.
Будівля у формі лотоса — це музей АrtScience. Завдяки формам його ще називають «Вітальною рукою Сінгапура». 21 галерея мають простір в шість тисяч квадратних метри. Між іншим, дощова вода, що збирається в «долоні» під час злив використовуються в туалетах.
Аби добити гостей, комплексом прокладені канали. Відвідувачі на гондолах катаються між бутіками, певно уявляючи себе у Венеції.
Найжирнішою атракціє — безумовно басейн на даху. Влаштований у такий спосіб, що з бортика здається, ніби горизонт води і неба збігаються.
Автором всього проекту є Моше Сафді, що уставився прихильністю до непростих, можна сказати драматичних геометрій у архітектурі. Ознайомитись з концепцією будови, а також побачити це місце у різні роки та навіть століття можна в спеціальному музеї. Рукою ви гортаєте сторінки історії, саме так, як це показано в фантастичних кінофільмах.
Власне, і навколишня реальність – немов з майбутнього.
ФОТО ТИЖНЯ
