Народний депутат України Юрій Соловей пояснив, чому не голосував за проект змін до Конституції, який 16 липня прийняли у Верховній Раді та направили до Конституційного Суду.
Читайте також: Конфлікти та неточності: які партії та кандидатів у мери не зареєстрували на вибори на Прикарпатті
Він назвав дві причини:
“Перша. Під гарними гаслами децентралізації насправді даний проект змін до Конституції централізує систему влади та обмежує права місцевого самоврядування. І причина друга. Пункт 18 Перехідних положень. Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом. Коментувати це я не буду, кожен свідомий громадянин України зрозуміє”, – зазначив нардеп свою офіційну позицію на своїй сторінці у Фейсбуку.
Нижче подана його аргументація першої причини:
1. Стаття 118. Виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюють префекти. Раніше замість слова «префекти» було «місцеві державні адміністрації».
Зауважте: не виконкоми облрад та райрад, а префекти. Тобто де-факто зберігається суть діючої статті Конституції, відповідно до якої виконавчу владу в районах та містах здійснюють місцеві державні адміністрації. Проте, якщо сьогодні облради, для прикладу, наділені повноваженнями щодо висловлення недовіри 2\3 голосами голові ОДА, що зобов’язує Президента звільнити його з посади, то у відповідності до проекту змін до Конституції префекта звільняє з посади виключно Президент, а органи місцевого самоврядування позбавлені можливості будь-якого впливу.
2. Стаття 119 (пункт 4) передбачає, що префект на відповідній території здійснює крім повноважень, прямо передбачених Конституцією, інші повноваження, визначені законами України. Префект на підставі і в порядку, що визначені законом видає акти, які є обов’язковими на відповідній території.
Де-факто це означатиме, що в своїй діяльності в частині здійснення виконавчих повноважень органи місцевого самоврядування не будуть самостійними, а будуть підконтрольні та підзвітні префекту.
Окрім того чітко зрозуміло, що закони, якими регламентуватимуться діяльність префектів, прийматимуться парламентом простою парламентськю більшістю у 226 голосів.
Тому сьогодні не можна навіть спрогнозувати, якими повноваженнями будуть наділені префекти і в якій пропоції ці повноваження будуть збільшуватись. Тобто, в даному випадку ми говоримо не про посилення самостійності органів місцевого самоврядування, а про їх послаблення.
3. Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають адміністративно-територіальні одиниці: громади, райони, регіони. В діючій редакції Конституції наступним реченням є перелік областей, а дана пропонована стаття повністю виключає з тіла Конституції перелік областей України, що є неприпустимим. Це сприйматиметься народом і світовою спільнотою як визнання державою наявних територіальних втрат і мимовільний спонукальний сигнал “тліючим” сепаратистським рухам деяких регіонів України.
4. Стаття 144. У разі ухвалення оловою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці,
Президент України зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого.
Підтримуючи право Президента на розпуск відповідної ради у випадку прийняття рішень, що становлять загрозу національній безпеці, територіальній цілісності чи суверенітету, я категорично проти надання Президенту права розпускати відповідні ради та призначати своїх уповноважених з інших підстав.
На практиці це означатиме, що кожен орган місцевого самоврядування чи його голова стає залежним в своїй діяльності від Президента України, оскільки велика кількість рішень, які вони приймають оскаржуються в судах та доволі часто визнаються нечинними чи незаконними.
Значною мірою це відбувається через суперечливість законодавства. Наявність хоч одного такого рішення вважатиметься підставою для припинення повноважень сільського, міського голови чи відповідної ради.
Все це різко розходиться з принципами, закладеними у Європейській хартії місцевого самоврядування, ратифікованій Україною, та Конституції України, та суперечить самій правовій природі місцевого самоврядування як права і реальної спроможності територіальних громад на управління відповідними територіями.
Загалом можна чітко сказати, що мова йде не про децентралізацію, а – навпаки.
Плюс запропоновані зміни значно посилюють вплив Президента на органи місцевого самоврядування та де-факто інтегрують їх в президентську вертикаль. Фактично вимальовується модель «суперпрезидентської республіки»!
Я не знаю, хто радив Президенту запропонувати відповідні зміни, але це точно – ведмежа послуга.
Оскільки новітня українська історія каже, що Президенти, які намагались натягнути на себе непомірну ковдру владних повноважень, завжди закінчували погано. І я не хочу, щоб це відбулось з Петром Порошенком, оскільки його поважаю.
ФОТО ТИЖНЯ
