Міська влада вже кілька років декларує рух Івано-Франківська до статуса велостолиці України. А що думають про це місцеві велоактивісти, та чи не розходяться слова чиновників з ділом – запитали у Богдана Пашковсього. Він – один з найактивніших місцевих діячів, котрі цікавляться та компетентні у питаннях розбудови велосипедної інфраструктури.
А ще Богдан разом з однодумцями щороку влаштовує “Велодень” – наймасовіший парад роверистів Івано-Франківська
Читайте також: Комісія з безпеки не погодила схему організації руху, але з'єднані бульвари вже відкрили (ВІДЕО)
– На носі – десятий, ювілейний Велодень (він запланований на 5-те травня). Яка взагалі мета цього щорічного дійства?
– Якщо говорити офіційно, так як написано на нашому сайті, то метою заходу є пропаганда здорового та активного способу життя, екологічної альтернативи міському авто, створення цивілізованих умов для велосипедистів у містах України. Учасники Велодня виступають за безпеку та взаємоповагу на дорогах, створення велодоріжок та велопарковок у громадських місцях.
Якщо ж по суті – то метою є показати, що нас багато. Неодноразово зустрічав нарікання певних водіїв про те, що, мовляв, велодоріжки зробили, а ними ніхто не їздить. Це – відверта неправда. Велосипедистів направду дуже багато, просто кожен з них займає менше місця, ніж авто, тому візуально складається хибне враження.
– Чим цьогорічний Велодень буде цікавіший від попередніх?
– Нове місце старту і фінішу (розпочинається від пам’ятника Франку, завершиться на Літній сцені у міському парку), ми вдруге розіграємо велосипед, приїжджайте – побачите.
У 2017 році було 1436 учасників. Хотіли б побити цей рекорд, але так склалося, що 5-те травня цього року є робочим днем, тож – побачимо.
– Кому варто, а кому не варто брати участь у велодні? По віку, статі, діагнозу?
– Обмежень по віку для участі у нас немає, єдине, що ми не допускаємо дітей до 14-років без супроводу дорослих і рекомендуємо дітям до 10 років не їхати на окремому велосипеді (хоча це дуже умовно, залежить від того, чи дитина зможе тримати відповідний темп і проїхати близько восьми кілометрів. Стать: жіноча, чоловіча, будь-які інші альтернативні варіанти. Щодо діагнозу – якщо ви в принципі їздите на велосипеді – можете сміливо приїжджати. Але відповідальність за ваше здоров’я лежить виключно на вас.
– Питання, по суті, щорічне – але завжди цікаво про нього говорити – чому велосипедисти на Велодні не кататимуться навколо стадіона “РУХ”, чи в парку, а їздитимуть по дорогах, перекриваючи і ускладнюючи рух автівкам та громадському транспорту?
– Тому що стадіон “РУХ” – це спортивна арена, а ми не проводимо жодних змагань. Велосипед – це також і транспортний засіб, який люди використовують як щоденний транспорт.
Покатеньки із сім’єю в парку вихідними це чудово, але ми пропагуємо велосипед, як альтернативу приватному авто.
Велосипедисти мають право рухатися міськими вулицями, таке ж, як і водії авто, і пасажири громадського транспорту.
Коли вам кажуть, що, мовляв у водіїв авто більше прав, бо вони платять акциз на пальне, і це входить у ремонт доріг – це відверта маніпуляція. Якщо ми відкриємо дохідну частину міського бюджету, то побачимо там 0 грн. 0 коп. від акцизу. Ці гроші йдуть на ремонт міжміських трас, тому коли нам пропонують їхати навколо “РУХу”, можу запропонувати їздити на авто по Тисменецькій трасі.
Звісно, перекривати рух – не найприємніше заняття, проте це єдино можливий спосіб безпечно провести містом колону із півтори тисячі учасників.
– Чи відомо приблизно, скільки в місті є власників велосипедів?
– Я зустрічав статистичні дані, що 4% поїздок у місті здійснюються на велосипеді, 18% пішки, 16% приватним авто і більше 60% громадським транспортом.
Тобто, забувши про велосипедистів, зв’язка пішоходи + громадський транспорт – це близько 80% міста, які змушені стояти у заторах через 16%, але це тема трохи іншої розмови.
– Не секрет, що кілька років тому влада міста взяла курс зробити Івано-Франківськ велостолицею України. Ви як досвідчений і активний велосипедист – як оціните ці наміри з уже зробленими діями?
– Ми рухаємося в цьому напрямку непоганими темпами. Питання надто комплексне, якщо не буде відверто провальних проектів, як Південний Бульвар, і не будуть замовники забувати про велоінфраструктуру на одній з артерій міста (це я про Вовчинецьку, яка на мій погляд уже втрачена для нас років на 10-15), то все буде добре. На жаль, часто доводиться боротися із совком у головах певних посадових осіб.
– Чи є в місті велоспільнота чи люди, з якими влада радиться щодо своїх намірів у розвитку велоінфраструктури?
– Є компетентні люди у владі, яким не потрібно радитися, бо вони знають як правильно, а є некомпетентні – які не вважають за потрібне радитися. Тому ні – не радяться. Можливо, нам варто висунути свого представника у раду старійших міста.
– Чому в місті так мало маркованих велодоріжок і велосмуг (до речі, яка між ними різниця?), хоча візуально червоних доріжок, відмінних від сірої бруківки, багато?
– Не знаю, 13 травня 2018 року, буду святкувати річницю від рішення КБДР (комісії з безпеки дорожнього руху) про перенос знаків на вулицях Тичини і Новгородська відповідно до правил дорожнього руху. На жаль, відповідальна компанія не вважає за потрібне робити будь-які дії з цього приводу.
Щодо різниці між велодоріжкою і велосмугою. Тут варто розділити поняття згідно здорового глузду і правил дорожнього руху. Згідно здорового глузду: велосмуга виконана в межах проїжджої частини і відділена від неї розміткою. Велодоріжка ж конструктивно відділена від проїжджої частини. Наші ПДР не розділяють ці поняття і називають все велодоріжкою.
Є дуже чітке визначення велодоріжки згідно правил: там має бути знак 4.12 «Велосипедна доріжка» (білий велосипед у синьому кружечку). Хоча можливі незначні варіації.
Тому на вулицях Шевченка і Мазепи у нас немає велодоріжок, на Грушевського і Пулюя немає велосмуг. На Галицькій, Набережній і Довженка місцями бракує знаків і розмітки.
Власне мені простіше перерахувати, те, що зроблено до кінця – ніж не те, де чогось бракує.
– Які об’єкти вважаєте найвдалішими, і навпаки, найневдалішими з точки зору велоінфраструктури?
– Найвдалішою буде велодоріжка на Набережній (після її завершення, установки відповідних знаків і нанесення розмітки).
Найневдаліший – вулиця Миколайчука (через тип бруку), хоча оскільки розмітки і знаків там немає – то наразі це і не велодоріжка. Ну і констрсмуга на Франка мала би починатися від Незалежності.
– Де в місті найперше потрібні окремі смуги чи доріжки для велосипедистів, на Вашу думку?
– Галицька має дуже важливе транспортне значення. Івана-Павла Другого, Миколайчука, Івасюка, Південний Бульвар, Незалежності, Мельника, Сахарова, Бандери, Коновальця.
– Кажуть, через велодоріжки і смуги Ви посварилися з одними з найпрогресивніших місцевих вуличних проектантів, компанією UGC, яка вже чимало спроектувала для велоінфраструктури Франківська. Що там сталося?
– Розумієте, коли багато людей займаються одною справою, у них можуть бути різні точки зору щодо одних і тих самих питань. Інколи суперечки переходять в емоційну площину, інколи це відбувається публічно. Але у тому народжується істина. Сваритися людям, які рухаються в одному стратегічному напрямку, хоча і різними стежками, не можна.
Сваритися ми будемо з людьми, які пропонують викопати підземний перехід в місті, а питання яким кольором наносити велодоріжку обговорюватимемо за келішком чаю.
– “Велопереходи” – навіщо вони, якщо згідно ПДР переходити дорогу велосипедистам потрібно пішки?
«Велопереїзди» – якщо бути точнішим, а якщо зовсім точним «Розмітка 1.15 – позначає місце, де велосипедна доріжка перетинає проїзну частину;»
Ніде у ПДР не пише, що велосипедисти мають переходити дорогу пішки, їм лише заборонено їхати пішохідними переходами (і то формулювання доволі неявне).
А переїжджати дорогу по велопереїзду чи без нього, поза переходом, дотримуючись інших правил дорожнього руху не заборонено. Хоча часом доволі небезпечно, тому не раджу зловживати.
– То чи має місто отримати шанс стати велостолицею України?
– Я не знаю, які критерії потрібно виконати, щоб стати велостолицею, я навіть не впевнений, що такі критерії існують.
Я хочу, щоб моє місто стало безпечним для велосипедів, щоб умовна трирічна дитина мала змогу його перетнути з одного кінця в інший на велосипеді безпечно, щоб частка поїдок на велосипеді зросла, а частка поїздок на приватному авто і затори – зменшилися.
А гасла і «статуси» залишимо для політиків.
– Що треба зробити, аби в місті поменшало ДТП за участі велосипедистів?
– Інфраструктура і невідворотність покарання для всіх учасників дорожнього руху.
– Чи достатньо нинішніх ДБНів, ПДР для розвитку велоінфраструктури і безпеки велосипедистів в містах?
– Безпека і ДБН – це антоніми, проектована швидкість руху при будівництві доріг 120 км/год при формально дозволених 50-ти – це злочин.
Велосипедисти наразі існують всупереч, а не завдяки ПДР, які спрямовані виключно на те, щоб велосипедистів не було взагалі.
– Знаю, що ви активний не лише в питаннях велоінфраструктури, а й загалом цікавитеся облаштуванням міста дорожніми знаками, згідно з ПДР. Які нині тут тенденції?
– Тенденції? Все погано, але краще ніж було – якщо коротко. Авторитет знаків у місті нижче плінтуса, бо левова частка із них встановлена всупереч ПДР.
Інколи мені здається, що простіше зайця навчити курити, ніж пояснити правила встановлення знаків 3.1 і 3.21 (в народі «сонечко» і «кірпіч»).
Хоча я певно вже настільки всім набрид, що тенденція пішла в кращу сторону (тут хочу висловити подяку начальнику управління транспорту Олегу Ганчаку і заступнику голови КБДР Вадиму Войтику).
Розмовляв: Роман ТУРІЙ
ФОТО ТИЖНЯ
