Таких, як Коцаба, треба плекати, – Прохасько

Автор: Людмила Баран

13 May, 2016 17:48

Поділитись публікацією
Таких, як Коцаба, треба плекати, –  Прохасько

У своїй колонці на сайті “Збруч” письменник Тарас Прохасько поділився думками стосовно суду над журналістом Русланом Коцабою, вирок якому вчора оголосили в Івано-Франківську.  

Читайте також: Прикарпатська родина створила "український Прованс" на Коломийщині (ВІДЕО)

Тарас Прохасько пише, що Коцаба помилився, як може помилитися кожен, хто подає свої суб’єктивні враження не як власні враження, а реальну картину світу.

“Але журналістська помилка Коцаби — старого антирадянщика — виявилася найціннішим досвідом для всіх тих, хто забув про те, що радянщина все ще є основою і щоденною практикою будь-якої пострадянської держави. У цьому Україна дуже мало чим відрізняється від Росії чи Казахстану. Бо справа Коцаби є ще більше радянською, як історія з Надією Савченко. Ув’язнивши людину, що виказала своє бачення реальної проблеми, держава Україна перевершила державу Росію, котра засудила особу, яка з нею воювала.

На думку Прохаська, доля Коцаби нагадує історичні епізоди з радянськими дисидентами, в’язнями сумління, які  говорили про вади системи,  засуджували дії країни, чиїми громадянами були.

“Потрібно було трохи часу, щоби побачити, що радянські інакомислячі намагалися бути не підривниками, а саперами, не різунами, а хірургами. Це виглядає парадоксально, але радянська держава могла би проіснувати значно довше, якби хоч трохи зважала на те, що пропонували дисиденти. Натомість саме розправа над ними прискорила крах у геометричній проґресії.

Тож таких, як Коцаба, треба плекати. Вони перші вказують на проблеми, вони діагности. Навіть тоді, коли у чомусь помиляються, навіть тоді, коли у сказаному ними присутній злий умисел. Історія жорстока, тому єдиним вдалим способом перебування у ній є зменшення жорстокості.

Не кажучи вже про те, що гроші від Росії отримує значна частина так званого українського підприємництва. І з Росією війни нема. І окупований Донбас ми хочемо — ніби нігди ніц — повернути у лоно батьківщини. А історія українських спецслужб — про це відкрито пишуть у всіляких офіційних виданнях — почалася у далекому 1917 році, коли перші українські чекісти почали боротьбу з контреволюцією і всім іншим”, – пише Прохасько.